Монотеатр "Кут"
Адреса: · вулиця Проскурівського Підпілля, 34
24 серпня 1993 року на Україні гостинно відчинив двері Хмельницький монотеатр «Кут», який розташувався у малому залі кінотеатру «Мир». Театр створено за сприяння міської ради . У театрі було 65 посадових місць, невеличка кав’ярня та кінозал для перегляду нетрадиційних кінофільмів, прове-дення кіноконцертів. Засновник цього стаціонарного, надзвичайно оригінального і цікавого у художньо-творчому відношенні театру—актор Воло-димир Смотритель(див. додаток Л), колишній артист Хмельницької обласної філармонії, лауреат фестивалів «Червона Рута», «Укрестрада-90», «Оберіг-92» (володар Гран-прі). Володимира Смотрителя – це справжній феномен — явище в українській культурі: в одній особі — бард, директор, автор, режи-сер, поет, композитор, сценограф, прекрасний актор. Благополучний, талано-витий артист залишає у 1992 році столичний театр та їде до обласного міста, аби продовжувати робити свою справу самому. Так у Хмельницькому з’явився монотеатр «Кут» Володимира Смотрителя. Актор добровільно взяв на власні плечі все те, що у великому театрі роблять багато людей.
У вересні 1994 року в Хмельницькому відбувся перший мистецький моно-фестиваль „Розкуття – 94”, засноавником якого став Володимир Смотритель. В театральній сфері, найбільш відкритій для спілкування, фестивалі давно закріпили за собою статус творчих лабораторій, в яких звіряются художні орієнтири та принципы мистецтва, стверджуются сценічні пріоритети для глядачів. В переддень свята міста в монотеатрі проводились шоу – програми, в якій хмельниччани та гості знайомились з фрагментами вистав та композицій. В.Смотритель не міг обмежитися власними сценічними досягненнями, кожен із створених ним спектаклів, поза сумнівом, подія в мономистецтві, фантазія вабить його далі, і актор вирішує на крихітній території своєї держави «Кут» зібрати таких самих, котрі в мистецтві віддають перевагу самотності, представників різноманітних видів творчості. Так ця ідея, підтримана місцевою владою, оформилася в створення фестивалю мономистецтв «Розкуття» . У 1995 році „Укртелефільм” зняв документальний фільм «Розкуття» в якому розповідається про монотеатр „Кут” м.-Хмельницького та його організатора і режисера Володимира Смотрителя.
Четвертий сезон 1996 року монотеатр «Кут» відкрив третім подільським фестивалем „Розкуття – 96”, присвяченим Дню Незалежності України. Першими відвідувачами цього своєрідного театру стали школярі обласного центру. Глядачі з задоволенням переглянули моновиставу „Я – клоун” , а старшокласники – спектаклі – „Сало в шоколаді” та „Прокляті роки”. Фестиваль „Розкуття – 96” тривав з 24 по 28 серпня і завершився гала – концетом у театрі ім.Петровського. Слід зазначити, що подібний фестиваль був єдиним фестивалем в Україні.
Крім фестивалів «Розкуття», які вже традиційно проводяться щороку, міський монотеатр «Кут» відзначає своїми новими виставами Міжнародний день театру. Так, весняний сезон 1998 року розпочався для прихильників монотеатру виставами „Прокляті роки”, „Сало в шоколаді”, „Поет і кат” .
Творчий неспокій В.Смотрителя спонукає його до пошуків нових мистецьких форм та проекттів. У 2000 році Володимир Смотритель започаткував театральний проект "Мистецький міст". Наприкінці кожного місяця до Хмельницького з виставами малої форми приїздять найкращі театри з усієї України . У цьому ж році Володимир Смотритель став учасником першого Міжнародного фестивалю моновистав „Відлуння”, який відбувся у Києві. На суд глядачів В.Смотритель виніс свою виставу „Поет і кат”, в якій він піднімає вічну тему - долю таланту в усі часи. І хоч дія відбувається в далекому ХV ст., події проектуються на сьгоднішній день.
Кожен фестиваль «Розкуття» є справжнім святом для Хмельничан, але особливо запамяталось їм «Розкуття-2002». Цього року восьмий раз поспіль невгамовні сміливці-одиночки з’їхалися на «Розкутівські» вечори до Хмельницького і протягом шести днів, поки тривав фестиваль, строката палітра мономистецтв переливалася різноманітними відтінками. Розділ «Театр одного актора» репрезентував спектакль «Кайдашиха» за повістю Нечуя-Левицького у виконанні народної артистки України Лідії Кушкової (м. Дніпропетровськ). У жанрі поезії познайомили зі своїм поетичним сприйняттям світу киянка Людмила Таран і хмельничанин Ігор Байдак. Олена Матушек також читала свої вірші та ще представляла номінацію фестивалю «Журналістика». Там же відома хмельницька телеведуча Наталя Захарчук розповіла про роботу над своїми авторськими програмами. У жанрі «Інструментальна музика» виступив Володимир Мислицький, справжня людина-оркестр, котрий використовував у своєму виступі 15 видів духових інструментів. Також у творчих кутах «стояли» представники жанру авторської пісні. Оригінальний жанр був представлений мистецтвом Таміли Петрощук, що продемонструвала цікаве рішення в мономімдрамі «Клоунеса Таміла», й ілюзіоніста Володимира Ятченка з фокусною програмою. На сторінці «Гумор і сатира» «боролися» метри жанру —незрівнянний письменник-сатирик Євген Дудар і семирічний Валентин Лосовський, котрий підкорив публіку щирістю свого юного таланту. Останній день фестивалю відкривала актриса Хмельницького театру ляльок, заслужена артистка України Людмила Янчишина . Сюрпризом і подарунком для міста, де «Розкуття» — свято, на яке чекають цілий рік, стала зустріч з акторами Національного театру ім. Франка, заслуженою артисткою України Поліною Лазовою й Анатолієм Гнатюком. Вони розповіли про рідний театр, про нові спектаклі, виконали пісні. Нареготалися глядачі, дивлячись фрагмент спектаклю «За двома зайцями», в якому актори віртуозно зіграли дует Проні й Голохвастова в сучасному трактуванні. А потім усі зійшлися на великій сцені філармонії в гала-концерті. Перегорнувши останню сторінку фестивального щоденника, мимоволі порівнюючи його з іншими фестивалями, подумалося, у чому ж унікальність «Розкуття»? В особливій ідеї поєднання різноманітних жанрів мистецтва, у прагненні його організаторів показати найповніше - палітру творчої особистості, багатогранність можливостей її самореалізації. «Будувати храм без доторку рук» — це робили учасники фестивалю, один на один із залом, робили чесно, талановито, щиро. І глядачі відчували подяку за причетність до зведення цього ефемерного Храму духу. Його ніхто не бачить, але в його існування вірять багато людей .
Ще одна важлива подія у мистецькому житті міста відбулася у грудні 2002 року в актовому залі телерадіокомпанії "Поділля-Центр", де зібралися хмель-ничани на зустріч з людиною, яку знають, шанують і люблять. На сцені – Воло-димир Петрович Смотритель. Ювілейний бенефіс "Мені ще тільки 50". А в залі - повний аншлаг. Протягом кількох годин дарував актор глядачам перлини свого таланту. Здавалось, що між літом і зимою зупинився вересень. Так тепло, так радісно було у кожного на душі від переглянутих уривків з моно-вистав, співу пісень, звуків музики, запаху червонобоких яблук та кленового листя .
Таким чином можемо зробити висновок, що моно-театр „Кут”, який зявився у нашому місті в 1993 році завдяки зусиллям однієї людини – Володимира Смоорителя, відіграв важливу роль у відродженні національної культури та у розширені театральної палітри нашого міста. А його творець - Володимир Смотритель — переможець багатьох конкурсів, дипломант і лауреат різних мистецьких фестивалів. Йому аплодували Польща, Німеччина, Швейцарія, Франція. Він переможець конкурсу "Людина року-2000-2002" у номінації "Митець". Патріот своєї землі, сповнений любові до всього рідного, відданий українській ідеї, мові своїх батьків, традиціям свого народу, він несе цю високу любов у своїх виставах, піснях, у своїй подвижницькій діяльності. В його репертуарному арсеналі моно - забава "Сало в шоколаді", вистава-гра для дітей "Я — клоун", сольна бардівська програма "На дні душі", в якій звучить 35 авторських пісень, вистава "Поет і Кат", моно-вистава за творами українських репресованих поетів "Прокляті роки", моно-вистава "Магія душі" за книгою Лева Силенка "Магавіра", наркодрама "Ін'єкція щастя".