Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

На централній вулиці міста Хмельницького, що тепер має назву Проскурівська, стоїть будинок Потомственого Почесного Громадянина міста Соломона Маранця, який був одним із найбагатших мешканців Проскурова кінця XIX - початку XX століття. Також чоловік відомий тим, що був власником цукрового заводу у Проскурові.    В Україні цукровий буряк для промислового значення почали сіяти в 1820-х роках, а до кінця 1842 року на Україні було вже 67 заводів, а в 1844 – 144! В нашому краї перший цукровий завод з'явився в Городку. До найдавніших підприємств належить і цукровий завод у Хмельницькому, засновником якого був Соломон Маранц. Представники родини Маранців мешкали в Проскурові з давніх часів і мали значний вплив на всі сфери життя нашого міста.  У 1889 році будівлю Чорноострівської цукроварні, яка належала поміщику Пшездецькому, купив С.Маранц, демонтував устаткування і перевіз до Проскурова, де побудував новий цукрозавод. Підприємство стало до ладу у 1891 році, і на той час стало найбільшим у Проскурові – на ньому працювало 470 чоловік.  Отже, не дивно, що С.Маранц володів одним із найкращих будинків у місті. Перший двоповерховий цегляний особняк був побудований у 1880-х роках, розташовувався серед чудового саду і вважався найгарнішою садибою міста. Згодом будинок кілька разів перебудовувався, поки не набув свого остаточного вигляду: класичні архітектурні форми, виступаючий головний вхід, що прикрасили чотири колони і балкон.  На початку XX-го століття частину свого будинку Маранц віддав для потреб Проскурівського земського зібрання. З перших днів радянської влади будинок Маранца опинився в розпорядженні штабу окремої кавалерійської бригади Г.Котовского, пізніше тут знаходились різні радянські і військові установи. Недобру славу будинку з колонами принесли 1930-ті роки. Спочатку тут, до 1938 року, знаходилося окружне відділення НКВС, а потім, аж до війни особливий відділ НКВС 5-ої армійської кавалерійської групи. В страшні роки сталінських репресій у прилягаючих до цього будинку підвалах були знищені тисячі безневинних людей. Їх рештки знайшли у 1966 році при спорудженні розташованого поруч ЦУМу.  Світла сторінка в історії колишнього будинку Маранца розпочалася у післявоєнні роки, коли тут розташувався Палац піонерів. У 1989 році Палац піонерів переїхав у нове приміщення, що було споруджено по вул. Прибузькій (зараз це Палац творчості дітей і юнацтва), а в будинку №46 розмістився обласний театр ляльок, який ми можемо відвідати і сьогодні.