Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

В одній з найкращих споруд старого Проскурова на сьогодні зручно почувається Хмельницька міська адміністрація. Колись цю будівлю займало Олексіївське реальне училище. Ініціатором його створення виступила міська міщанська управа, яка у 1900 році за підтримки громадськості міста порушила питання про організацію училища. Особливі зусилля до цієї справи доклав один із проскурівських землевласників, старший го­лова Одеської судової палати,  дійсний статський радник Вітте Борис Юлійович. Дякуючи його зв’язкам та клопотанням, питання про відкриття та подальше фінансування реально­го училища було вирішене в надзвичайно короткий термін. Б.Вітте надіслав телеграму своєму братові - відомому державному діячу, Міністру фінансів Вітте Сергію Юлійовичу, і, за сприяння останнього, клопотання проскурівчан знайшло підтримку. Відразу по вул.Старобульварній, 3 розпочалось будівництво двоповерхового приміщення нового навчального закладу. При достатньому фінансуванні, 1904 року основна споруда була завершена й 1 липня відбулось урочисте відкриття Проскурівського реаль­ного училища, яке на честь спадкоємця престолу Цесаревича Олексія отримало почесне найменування Олексіївське. Училище мало 6-річний курс навчання і давало середню освіту з технічним нахилом, поступали до нього переважно після закінчення початкових шкіл. У 1-4-х класах училища давали загальну освіту, а починаючи з 5-го, вивчали спеціальні предмети. Для тих учнів, які мали намір продовжувати освіту у вищих навчальних закладах, існував сьомий, додатковий клас. Лише після нього випускник міг продовжити навчання в інституті або університеті. Серед предметів, що вивчалися у реальному училищі, були Закон Божий, російська, німецька та французька мови, математичні дисципліни (арифметика, алгебра, геометрія, тригонометрія), географія, історія, каліграфія, фізика та хімія. Спочатку навчалося біля 120 дітей, але після появи усіх класів нараховувалося до 300 учнів. Першим директором призначили статського радника Климентія Івановича Берученко-Мусієнко. Навчання у реальному училищі було платне - 50 рублів на рік, що, у принципі, було доступно майже всім верствам населення. Для дітей з незаможних родин існувала програма допомоги з фонду опікунської ради, до складу якого входив цілий ряд проскурівських промисловців, купців та поміщиків. У цей фонд в обов’язковому порядку вносили свої благодійні пожертвування і держслужбовці. З цих грошей проводили оплату за навчання найбідніших учнів, закуповува ли книги, форму, організовували культурний відпочинок (походи в театр, ілюзіон). У 1912-13 роках Проскурівська земська управа поставила питання про перетворен ня училища у класичну гімназію, але Перша світова війна перекреслила ці плани. Більш того, у вересні 1915 року Олексіївське училище було евакуйоване до Єлисаветгрйду (нині — Кіровоград). У будинку на Старобульварній, 3 був обладнаний прифронтовий госпіталь. Через рік, у серпні 1916, реальне училище повернулось у Проскурів і з жовтня відновило свою роботу. Під час громадянської війни 1917-20 років навчальний заклад працював не стабільно, часом реалісти не закінчували повного курса навчання. Серед останніх випус­кників училища був майбутній український письменник Микола Трублаїні (1907-1943), ав­тор широко відомих творів “Лахтак” та “Шхуна “Колумб”. З перших днів радянської влади реальне училище припинило своє існування. Наступні роки його приміщення займала школа, пізніше - партійні та комсомольські установи, а з 1986 року – міськвиконком.