^ Наверх

Міська друкарня

Адреса: Володимирська, 49
Міська друкарня

Центральну частину фасаду триповерхового будинку по Володимирській, 49 прикра­шає величезний барельєф, у композиції якого домінуюче місце займає розкрита книга. Ні­чого дивного в цьому немає - у 1962 році будинок було споруджено для потреб друкар­ні обласного видавництва. Вперше більш ніж за столітню історію існування в місті друкар­ської справи, друкарі одержали у своє розпорядження спеціалізоване приміщення. Перша друкарня на Поділлі з’явилася у 1601 році в Панівцях, що неподалік від Кам’янець-Подільського. Заснована вона була протестантами-кальвіністами, які з’явилися на наших землях у другій половині XVI століття. Кальвіністи знайшли притулок у панівецькому маєтку багатого подільського землевласника, кам’янецького старости Іоанна Потоцького. Там вони створили свою громаду, а в 1601 році друкарню, на чолі якої стояв Ваврженец Малахович, спеціально запрошений сюди з Вільно як майстер-друкар. Панівецька друкарня дру­кувала переважно протестантські книги і проіснувала лише 10 років. У 1611 році власник села Іоанн Потоцький помер, а його брати-католики зажадали від вдови вигнати єретиків із Панівець, закривши всі їхні установи, в тому числі й друкарню. Пройшло майже два століття, перш ніж на Поділлі знову з’явилися друкарні. Наприкін­ці XVIII століття відкрилися друкарні в Тульчині, Яришеві (Могилівський повіт) і Миньківцях (Ушицький повіт), які належали місцевим поміщикам і використовувалися ними насамперед для власних потреб. У 1795 році була відкрита перша російська друкарня у Могилів-Подільському, а у 1807 році почала працювати казенна друкарня Губернського правління в Кам’янець-Подільському. Незабаром у всіх містах і багатьох містечках з’явилися друкарні, а до початку XX сто­ліття їх кількість у губернії досягла 76. Правда, з цього числа лише три можна було назва­ти великими - ті, де працювало 3-4 друкарські машини і кілька десятків робітників. Перша друкарня в Проскурові почала діяти у 1893 р., її засновником та власником був міщанин Д. Голованевський. У 1910 році в місті нараховувалося вже 7 типо- і літографій, найбільшою була дру­карня “Енергія” Голованевського. Серед інших вирізнялися друкарні Давида Левіта і “По­рядок” Михайла Шильмана. У квітні 1921 року радянська влада націоналізувала всі друкарні та провела їхню реор­ганізацію з метою укрупнення. Так, у Проскурові замість семи з’являється одна “Державна друкарня Окрмісцьгоспу” — її створили на базі друкарні Голованевського, звезли туди всі 8 друкувальні машини, існуючих у місті. Розміщувалася державна друкарня в одноповер­ховому будинку на центральній вулиці, потім якийсь час на нинішній Володимирській (цей будинок знесений і на його місці зараз пам’ятник Шевченку і зелені насадження одноймен­ного скверу), а після війни за адресою               вул. Леніна, 13 (нині - вул.Героїв Майдану - на місці цього будинку піднімається “Промінвестбанк”). У 1962 році друкарня переїхала у просторе приміщення по Володимирській, 49, згодом змінила назву на “Хмельницька міська друкар­ня” та діяла за цією адресою до року свого банкрутства - 2006-го. Рішенням міської влади міська друкарня була ліквідована, а її приміщення стало адміністративною будівлею для декількох міських установ.

Джерело: Прскурівська вулиця. - [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://proskurov.info/about/information/streets Єсюнін С.М. Прогулянка Проскуровом. Історичні нарис. – Хмельницький, 2008. – С.134.