Хмельницкая синагога
Адреса: Провулок Пекарський, 2
2009-го року запрацювала реконструйована Синагога М’ясників (пров. Пекарський, 2). Насправді ця подія мала знакову суть: єврейська громада оговталася від потрясінь минулого, вона крокує вперед і тепер релігійний аспект не стоїть на другому плані, а офрмлюєтся як чітка потреба громади. Реконструкція відбулася завдяки роботі Хмельницького благодійного фонду “Хесед Бешт”, що з 1999 року відновлював єврейський уклад життя громади та особистої активності його директора Ігоря Ратушного, який взяв за мету реалізувати цей важкий проект. Фінансову підтримку, безумовно, надав Американський Єврейський Об’єднаний Розподільчий Комітет “Джойнт”. Проте пожертвування членів місцевої громади та допомога волонтерів свідчила, що громада прагне відновлення духовності у регіоні. Відкриття новітньої синагоги ознаменувала новий етап життя громади, оскільки після цього у 2010 році відкрився Общинний Центр “Тхія”, а минулого року розпочав роботу Центр Соціальної Допомоги – разом це тріада організацій, що забезпечують надійну основу розвитку єврейської громади та дієву комунікацію з іншими національностями, культурну інтеграцію та вкорінення толерантності. Але це те, що існує у нас зараз. А починалося все багато сотень років тому…
Перші згадки про євреїв у Плоскирові з’явилися у 1627 році, вже з XVIII століття вони складали значну частину міських мешканців. У 1765 році, коли населення нашого міста було близько тисячі жителів, чисельність євреїв досягала 300 осіб. Перепис 1864 року зареєстрував 4190 іудеїв (з 6930 городян), а 1889 року – 11482 (із 17 тисяч) – це більш 60% всього населення Проскурова. Приблизно такі ж пропорції збереглися і на початку XX століття: у 1907 році з 27632 жителів міста – 14735 євреїв (54%), у міжвоєнний час (1921-1941 роки) на території міста з 30-40-тисячним населенням проживало до 15 тисяч євреїв. Фашистська окупація нанесла непоправну втрату іудейському населенню Проскурова – у 1950-х роках у місті нараховувалося трохи більше 6 тисяч євреїв.
Природно, що при такій значній чисельності євреїв у нашому місті діяла велика кількість синагог та молитовних будинків. Наприклад, у 1907 році їхнє загальне число складало 18! Переважно то були невеликі молитовні (так звані клойзи), серед яких, виділялася Велика хоральна синагога. Побудована наприкінці XIX століття в неокласичному стилі, вона велично піднімалася серед навколишніх одноповерхових будівель єврейських кварталів.
Інші синагоги були переважно маленькими, тому що головне завдання, для якого існує синагога – це читання Тори (синагога – це не храм, а своєрідний будинок зібрань). А найбільша честь, яку отримує єврей – це виклик на читання Книги Книг. Коли громада велика – кількість викликів обмежена, і своєї черги ти чекатимеш дуже довго. Тому ті, хто мав змогу купити сувій Тори – самі влаштовували свою синагогу. Так з’являлися синагоги ремісників, водовозів, чоботарів, пекарів… До того ж, у суботу в синагогу їхати не можна – треба йти пішки, тому зручно, коли синагога є у кожному кварталі.
Численні молитовні будинки були відкриті для щоденного відвідування і найчастіше одночасно служили приміщенням для хедерів (релігійних початкових шкіл). А от у Великій синагозі євреї збиралися лише в суботні і святкові дні або для того, аби послухати проповіді своїх та приїжджих канторів — духовних служителів (їх ще називали “хазанами”), які майстерно вели богослужіння і, як правило, мали чудові вокальні дані.
Найголовніше, що має бути у кожній синагозі – це Арон кодеш (Свята Шафа), де зберігається головна святиня юдаїзму – сувої Тори. Вони абсолютно однакові та ідентичні за текстом у будь-якій громаді. Це все свитки однієї ж і тієї Тори – п’ятикнижжя Мойсея. Сувій Тори має бути написаний відповідно до традиції. Тобто пише його спеціальний писар-сойфер, тільки вручну на пергаменті спеціальною тушшю. Якщо сталося так, що туш обсипалася або якось пошкодився сувій і там не вистачає бодай однієї літери – він перестає бути кошерним. Його не перестають поважати, але використовувати для богослужінь такий список вже не можна. Сувої треба постійно перевіряти, все має бути чітко видно і зрозуміло. Старі списки Тори можна відновлювати. Якщо ж вони дуже пошкоджені, то просто викидати не можна. Їх мають помістити до приміщення, де зберігаються подібні документи або поховати на кладовищі, як людину, щоб засвідчити повагу.
16 вересня 2009 року у Хмельницькому заново відкрили реконструйовану синагогу, яка була побудована ще у 1890 році, і вона унікальна – це єдина з синагог Проскурова, яка вціліла. Вона знаходиться у провулку Пекарському, що біля овочевого ринку.