Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

Жванецький замок — споруджено у XV столітті, неодноразово перебудовано у XVI–XVII століттях. Значно зруйнований протягом XX століття. Розташований на березі річки Жванчик між Кам'янцем-Подільським і Хотином у селі Жванець, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.

    Перші оборонні споруди на місці замку закладені в XV ст. Протягом XVI ст. укріплення були перебудовані в п'ятикутний в плані замок. На початку XVII ст. вони модернізуються з добудовою кам'яно-земляних валів вздовж стін з боку двору за сприяння генерального старости Поділля Валентія Александра Каліновського Під валом влаштовуються кам'яні казематні приміщення.

На сьогодні найкраще збережена північна п'ятигранна вежа. Її чотири сторони, довжиною кожна 9 м, стоять на крутому схилі, п'ята, довжиною 7,5 м, виходить на майданчик двору. Товщина стін у першому ярусі 2 м. Кожен ярус мав самостійні входи. Бійниці двох нижніх ярусів з прямокутними світловими отворами.

   В 1672 р., коли величезне турецьке військо йшло на Кам‘янець, Жванець без опору піддався туркам, бо вся замкова залога втікла до Кам‘янця. В час, коли все Поділля було під турецьким ярмом (1672-1699 рр.), Жванець двічі відбивали поляки – але ненадовго.

   З 1699 р. місто було власністю сімейства Лянцкоронських, почало ставати на ноги. чимось торгувати: тут оселилися вірмени з Кам‘янця та греки з Хотина. Та навіть XVIII ст. не було спокійним для краю: в 1768 р. турки й татари, користуючись тодішніми політичними заколотами (на кшталт барської конфедерації) напали на Жванець, пограбували мешканців, багатьох убили, попалили будинки. Пізніше того ж року містечко сплюндрували конфедерати (про історію Окопів не треба нагадувати?), які захопили замок і для кращої оборони спалили всі будинки навкруги. Це була остання воєнна подія, що торкалася Жванецького замку.

   В 1770 р Жванець спустошила джума. Місто стояло руїною. Сейм 1775 р. звільнив Жванець на 12 років від всіх громадських повинностей і податків, на такий же термін було відстрочено виплату всіх приватних боргових зобов‘язань, що лежали на Жванці та його мешканцях.

   В 1781 р. жванецьку твердиню відвідав останній польський король Станіслав Август. Бував тут і останній татарських хан Керим Гірей.

Після ІІ поділу Польщі у 1793 р., коли ці землі відійшли до Росії разом з Бесарабією, Жванецький замок вже не мав ніякого військового значення, власники його не підтримували – і він все більше руйнувався. У 1798 р. фортецю оглянув великий князь Костянтин Романов. На початку ХІХ ст. у замкових рештках містилася адміністрація місцевого маєтку (ним володіли то Скоповські, то Йордани, з 1830 р. частиною маєтності володіла родина Комарів, у котрої її частину в 1842 р. викупив царський уряд), та селяни навіть тоді не церемонилися - і розтаскували каміння собі на сараї. І от оці понівечені часом і селянами залишки укріплень у 1843 р. відвідав російський імператор Микола І. 

   У 1895 р. у Жванці проживало 3756 людей - і практично всі вони не відчували до решток старої фортеці жодних сантиментів. Як вже заговорила про статистику, то ось: на той час в Жванці проживало 490 іудеїв, які мали свою синагогу та чотири молитовних будинки. В містечку працювало три млини, аптека, пошта та поромна переправа через Дністер. Пристань на річці була чимала - і там завжди вирувало життя, стояло чимало човнів (їх тут, у містечку, й виготовляли): кордон держав, ей! Торгували активно, особливо деревиною з Галичини, а контрабанда до статистичних звітів не потрапляла. Давній Кам'янець пташкам видавався сіреньким через не черепичні, а ґонтові дахи - от саме у Жванці тим ґонтом на всю околицю і торгували.