Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

Цей прекрасно збережений до наших днів особняк (у наш час там розміщувався магазин зброї “Байкал”, зараз — фірма “Стожари”) належав одному з найбагатших промисловців Проскурова Михайлові Шильману. Промисловість у нашому Проскурові почала розвиватися лише в другій половині XIX століття, коли після будівництва в 1870 році залізниці масово стали з'являтися невеликі підприємства місцевого значення. До 1884 року весь промисловий потенціал міста складали 2 цегельних, 2 цегляно- черепичних, 2 черепичних, винокурний, пивоварний, медоварний заводи, 2 тютюнових і 2 махоркові фабрики. Всі підприємства знаходилися у володінні приватних осіб, серед яких були і купці, і дворяни, і звичайні міщани, а працювало на тих заводах і фабриках по декілька робітників. Наприкінці XIX століття Проскурів переживає промислову “революцію”. З'являється з десяток великих підприємств, і одночасно виникає тенденція до явної концентрації промислово-торговельного капіталу. За винятком трьох-чотирьох великих заводів вся промисловість, а також велика торгівля зосереджується в руках трьох єврейських сімейств: Маранців, Мозелей і Гальперіних. Десь в 1908-1910 роках у розмірене й стале життя Проскурова вривається “нова хвиля” молодих підприємців, що за короткий час завойовують ведучі місця в економіці міста, відтіснивши на другий план десятиліттями сформовані династії. Серед “нових” промисловців відзначимо Іллю Левинзона, що викупив у 1910 році цукровий завод у Маранців, молочну ферму в Мозелей. Інший молодий підприємець Елем-Нисан Рабінович побудував першу в місті електростанцію (1911 рік), організував Торговий дім “Електра” і став монополістом у сфері енергопостачання. В ці ж роки встав на ноги молодий купець Михайло Шильман. Почав він свій бізнес з того, що ввійшов у частку володіння паровим млином Маранца, поступово прибравши його собі. На капітали, що з'явилися, М.Шильман будує солодовий завод (нині хлібозавод на перехресті вулиці Шевченко і Старокостянтинівського шосе), фабрику столярних виробів (зараз меблева фабрика). Останнє підприємство стало дуже прибутковим для М.Шильмана, тому що він за короткий час сконцентрував у себе майже всі замовлення на столярку і дерев'яні вироби, залишивши тим самим без роботи численних столярів-кустарів. У червні 1914 року був навіть епізод, коли група збанкрутілих у такий спосіб столярів намагалася підпалити фабрику “проклятого капіталіста”. Але пожежа знищила лише склади і господарську прибудову — вчасно спрацювали проскурівські пожежні. Крім заводів, М.Шильман володів однієї з кращих у місті друкарень “Порядок”, у якій друкувалося багато місцевих газет. Також у 1911 році М.Шильман був власником пароплава, якого він через рік продав.