Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

Малієве́цький парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Дунаєвецького району Хмельницької області, при східній околиці села Маліївці. Площа 17,2 га. Сучасний статус — з 1960 року. Перебуває у віданні Обласного тубдиспансеру с. Маліївці. Природоохоронний статус наданий з метою збереження парку, закладеного в кінці XVIII ст, як частину маєтку поміщиків Орловських.

Парк розташований на лівому березі струмка, що впадає в річку Ушку (притока Ушиці). Рельєф карактеризується мальовничими ландшафтами — похилі (місцями круті) схили балки, що переходять у рівнинну ділянку заплави струмка. Зведений у класичному стилі. Тут облаштовані доріжки, природні джерела, створено два ставки з острівком, а також штучний водоспад.

З рослинності парку особливу цінність становлять 200-річні сосни Веймутові, а також сосна чорна, сосна європейська, ялина колюча, модрина польська, бук лісовий, горіх чорний. Є стара бузкова алея і 300-річний ясен звичайний. Загалом тут зростає 84 види та форми деревних рослин^[1].

Парк є туристичним та історико-культурним об'єктом.

Парк закладено у формі кленового листка. Найімовірніше його заклав Діонісій Міклер, який створив для Орловських парк у Северинівці, про "англійського паркобудівничого" згадує і Ксаверій Орловський. По крутому схилу доріжки засаджені групами ясенів, яворин, платанів, дубів петляли поруч грецьких ваз, кованих лавочок. В низовині яру між ставками облаштували греблю з декоративним млином "А ля Тріанон" та штучним водоспадом з двоповерховим гротом. Тут же оздобили природні джерела. Одне з них - голова лева над басейном - діє донині. В парку була пташарня. Пізніше на її місці будували, однак не закінчили мисливський павільйон у класицистичному, - відповідно до палацового, стилі. Недобудову назвали "Грецькі руїни". На північ від парадного входу палацу за двометровим кам'яним парканом росли дерева фруктового саду. Посередині встановили теплицю, де вирощували лимони, пальми та інші екзотичні дерева.

Далі за садом у вигляді бойової замкової вежі із зубцями зверху спорудили водонапірну башту, що обслуговувала будинки палацового комплексу.

Ксаверій Орловський залишив палац та виїхав за кордон. Подробиці невідомо, крім того, що потім він працював польським послом у Бразилії, Уругваї, Чилі, а пізніше - Іспанії.

Малієвецький палац грабували і напевне, зруйнували б, якби не місцевий лікар Селецький. Згідно з легендою, його дружина була родичкою радянського високопосадовця Валер'яна Куйбишева.

Можливо тому в 1922 році у приміщенні палацу почала працювати лікарня, а пізніше - дитячий санаторій з лікування туберкульозу кісток. Принаймні місцеві краєзнавці вважають, що резиденція королівського ловчого зберегла вигляд саме завдяки медичним закладам.

Малієве́цький парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Дунаєвецького району Хмельницької області, при східній околиці села Маліївці. Площа 17,2 га. Сучасний статус — з 1960 року. Перебуває у віданні Обласного тубдиспансеру с. Маліївці. Природоохоронний статус наданий з метою збереження парку, закладеного в кінці XVIII ст, як частину маєтку поміщиків Орловських.

Парк розташований на лівому березі струмка, що впадає в річку Ушку (притока Ушиці). Рельєф карактеризується мальовничими ландшафтами — похилі (місцями круті) схили балки, що переходять у рівнинну ділянку заплави струмка. Зведений у класичному стилі. Тут облаштовані доріжки, природні джерела, створено два ставки з острівком, а також штучний водоспад.

З рослинності парку особливу цінність становлять 200-річні сосни Веймутові, а також сосна чорна, сосна європейська, ялина колюча, модрина польська, бук лісовий, горіх чорний. Є стара бузкова алея і 300-річний ясен звичайний. Загалом тут зростає 84 види та форми деревних рослин^[1].

Парк є туристичним та історико-культурним об'єктом.

Парк закладено у формі кленового листка. Найімовірніше його заклав Діонісій Міклер, який створив для Орловських парк у Северинівці, про "англійського паркобудівничого" згадує і Ксаверій Орловський. По крутому схилу доріжки засаджені групами ясенів, яворин, платанів, дубів петляли поруч грецьких ваз, кованих лавочок. В низовині яру між ставками облаштували греблю з декоративним млином "А ля Тріанон" та штучним водоспадом з двоповерховим гротом. Тут же оздобили природні джерела. Одне з них - голова лева над басейном - діє донині. В парку була пташарня. Пізніше на її місці будували, однак не закінчили мисливський павільйон у класицистичному, - відповідно до палацового, стилі. Недобудову назвали "Грецькі руїни". На північ від парадного входу палацу за двометровим кам'яним парканом росли дерева фруктового саду. Посередині встановили теплицю, де вирощували лимони, пальми та інші екзотичні дерева.

Далі за садом у вигляді бойової замкової вежі із зубцями зверху спорудили водонапірну башту, що обслуговувала будинки палацового комплексу.

Ксаверій Орловський залишив палац та виїхав за кордон. Подробиці невідомо, крім того, що потім він працював польським послом у Бразилії, Уругваї, Чилі, а пізніше - Іспанії.

Малієвецький палац грабували і напевне, зруйнували б, якби не місцевий лікар Селецький. Згідно з легендою, його дружина була родичкою радянського високопосадовця Валер'яна Куйбишева.

Можливо тому в 1922 році у приміщенні палацу почала працювати лікарня, а пізніше - дитячий санаторій з лікування туберкульозу кісток. Принаймні місцеві краєзнавці вважають, що резиденція королівського ловчого зберегла вигляд саме завдяки медичним закладам.

Малієве́цький парк — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення в Україні. Розташований у межах Дунаєвецького району Хмельницької області, при східній околиці села Маліївці. Площа 17,2 га. Сучасний статус — з 1960 року. Перебуває у віданні Обласного тубдиспансеру с. Маліївці. Природоохоронний статус наданий з метою збереження парку, закладеного в кінці XVIII ст, як частину маєтку поміщиків Орловських.

Парк розташований на лівому березі струмка, що впадає в річку Ушку (притока Ушиці). Рельєф карактеризується мальовничими ландшафтами — похилі (місцями круті) схили балки, що переходять у рівнинну ділянку заплави струмка. Зведений у класичному стилі. Тут облаштовані доріжки, природні джерела, створено два ставки з острівком, а також штучний водоспад.

З рослинності парку особливу цінність становлять 200-річні сосни Веймутові, а також сосна чорна, сосна європейська, ялина колюча, модрина польська, бук лісовий, горіх чорний. Є стара бузкова алея і 300-річний ясен звичайний. Загалом тут зростає 84 види та форми деревних рослин.

Парк є туристичним та історико-культурним об'єктом.

Парк закладено у формі кленового листка. Найімовірніше його заклав Діонісій Міклер, який створив для Орловських парк у Северинівці, про "англійського паркобудівничого" згадує і Ксаверій Орловський. По крутому схилу доріжки засаджені групами ясенів, яворин, платанів, дубів петляли поруч грецьких ваз, кованих лавочок. В низовині яру між ставками облаштували греблю з декоративним млином "А ля Тріанон" та штучним водоспадом з двоповерховим гротом. Тут же оздобили природні джерела. Одне з них - голова лева над басейном - діє донині. В парку була пташарня. Пізніше на її місці будували, однак не закінчили мисливський павільйон у класицистичному, - відповідно до палацового, стилі. Недобудову назвали "Грецькі руїни". На північ від парадного входу палацу за двометровим кам'яним парканом росли дерева фруктового саду. Посередині встановили теплицю, де вирощували лимони, пальми та інші екзотичні дерева.

Далі за садом у вигляді бойової замкової вежі із зубцями зверху спорудили водонапірну башту, що обслуговувала будинки палацового комплексу.

Ксаверій Орловський залишив палац та виїхав за кордон. Подробиці невідомо, крім того, що потім він працював польським послом у Бразилії, Уругваї, Чилі, а пізніше - Іспанії.

Малієвецький палац грабували і напевне, зруйнували б, якби не місцевий лікар Селецький. Згідно з легендою, його дружина була родичкою радянського високопосадовця Валер'яна Куйбишева.

Можливо тому в 1922 році у приміщенні палацу почала працювати лікарня, а пізніше - дитячий санаторій з лікування туберкульозу кісток. Принаймні місцеві краєзнавці вважають, що резиденція королівського ловчого зберегла вигляд саме завдяки медичним закладам.