^ Наверх

Бакотська затока

Адреса: Камянець Подільський район
Бакотська затока

БАКОТСЬКА ЗАТОКА – водно-болотне угіддя міжнародного значення національного природного парку «Подільські Товтри», знаходиться біля сіл Гораївка та Колодіївка, за 50 км на південний схід від  Кам’янця-Подільського. Його площа – 1590 га. Бакотська затока розташована в каньйоні р. Дністер, утворилася в 1976 році після затоплення низинної ділянки річки при створенні Дністровського водосховища. Згори затока виглядає як вигнута підкова, яка розміщена на півночі від русла річки Дністер. Більшість її схилів заліснені. Береги затоки стрімкі, місцями скелясті, прибережна смуга вкрита галькою та щебенем. Геологічні розрізи в Бакотській затоці прослідковуються в основному долинами річок, струмків та на польових дорогах. Нижня частина розрізу починається верхньосилурійськими породами. Вище залягають потужні крейдові відклади сеноманського ярусу з глауконітового піску, кремнію, гальки, вапняку та сланців. Ще вище –  породи неогенової епохи, утворені жовтим, світло-жовтим, іноді сірим вапняком.Над затокою і Дністром височить 130-ти метрова Біла гора, утворена твердими силурійськими вапняками. Білу гору вінчає химерна скеля «Кам’яна голова», яка нагадує людську голову.  Скелі, що оточують затоку, сформували тут особливий субтропічний мікроклімат.Глибина Бакотської затоки становить 34 м, ширина – 1700. У повінь вода може підніматись на 6 м, але не виходить з берегів Дністровського каньйону. У затоку впадають невеликі струмки та джерела з навколишніх вапнякових скель. Ця територія відіграє особливо важливу роль у збереженні хижих птахів і нересті риб, забезпечує тривале перебування під час весняних і осінніх міграцій птахів водно-болотного комплексу. Прибережно-водна рослинність представлена широко поширеними рогозами вузьколистим і широколистим, осокою гострою, підмаренником болотним, чистецем болотним, м’ятою водяною, ситнягом болотним. Для дельтової  ділянки угіддя характерні рідкісні угруповання стрілолиста стрілолистого, занесені до Зеленої книги України. На схилах Бакотської ростуть рідкісні види степових трав: шиверекія подільська, астрагал монпелійський, горицвіт весняний, зіноваті біла, блоцького і подільська, ковили волосиста та пірчаста, сони великий і чорніючий, тонконіг різнобарвний Багато видів фауни, що мешкають у Бакотській затоці, занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи, Європейського червоного списку, Додатків Боннської та Вашингтонської  конвенцій, а також національної Червоної книги України. На території Угіддя під час весняних і осінніх міграцій та взимку чи у гніздовий період перебувають: гагара червоношия, лелека білий, чепура велика, крижень, гуска мала, попелюх, чернь чубата,підсоколик малий, коловодник болотяний, бджолоїдка, лелека чорний, чернь морська , гоголь , яструб великий, яструб малий, канюк звичайний, зимняк,змієїд, лунь польовий, сапсан, боривітер звичайний, підсоколик великий, кібчик, шуліка чорний, скопа, деркач, журавель сірий, чайка, пугач, сорокопуд сірий. Під водами Дністровського водосховища залишилося старовинне місто Бакота, ім’я якого носить затока, що в перекладі з давньоруської означає «бажане, чудове місце». Бакота була стародавньою столицею Пониззя – так у XIII-XIV ст. називали цю область між Дністром і  Південним Бугом. На висоті близько 70 м південно-західного прямовисного схилу Білої гори, у лісовому урочищі знаходяться руїни скельно-печерного монастиря. Він споруджений ще у XI-XIII ст. першими християнами на мiсцi язичницького святилища. В одній з печер поблизу монастиря є залишки жертовного місця доби бронзи – II тис. до. н.е. Печери заглиблені в товщу гори на 7-9 м; загальна площа монастиря – близько 760 м². Основні його споруди складаються з трьох печер і ніші висотою близько 2,5 м, розміщених в два яруси. Одна з них, найбільша, служить і тепер за церкву. Це місце відоме ще й своїми чистими джерелами. Кажуть, тутешня вода має лікувальні властивості. Історія монастиря  трагічна. Проіснувавши близько 300 років, він був зруйнований татарами, а згодом повністю похований під великим гірським обвалом, що стався в пізньому середньовіччі. У кінці ХІХ ст. частина обвалу була розкопана археологами і монастир відновив свою діяльність. У роки радянської влади його кілька разів нищили. За незалежної України на території Бакотського монастиря відродилось Свято Маковія 14 серпня. У печерній церкві є багато рушників та ікон різних конфесій.  Останніми роками Бакота стала місцем проведення духовних практик і ритуалів послідовників численних релігійних течій. Це популярний туристичний об’єкт та зручне місце відпочинку. На сьогодні Бакотський скельно-печерний Михайлівський монастир –  найбільший і найкраще збережений з усіх печерних монастирів Подністров’я. Він становить загальнонаціональну цінність. Поєднання природної краси ландшафтів, таємничої історії та цілющих ластивостей робить цей куточок подільської землі справжньою перлиною.

Джерело: Швейцарія на Поділлі. - [Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://global-ukraine.com/2016/05/shvejtsariya-na-podilli/ . Національний природний парк «Подільські товтри» .- [Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://turist.km.ua/ua/2016/10/13/natsionalnyj-pryrodnyj-park-podilski-tovtry/ . ВІДПОЧИНОК У БАКОТСЬКІЙ ЗАТОЦІ: ВСЕ, ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ПОЇЗДКУ.- [Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://tsn.ua/tourism/vidpochinok-u-bakotskiy-zatoci-vse-scho-potribno-znati-pro-poyizdku-357389.html