Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

Кам'яне́ць-Поді́льська форте́ця — фортеця у місті Кам'янець-Подільський (Хмельницької області України). Відома з XIV століття як частина оборонної системи міста Кам'янець, колишньої столиці Подільського князівства XIV–XV ст., Подільського воєводства XV–XVIII ст., а далі Подільської губернії (1793–1924 pp.). Є складовою частиною Національного історико-архітектурного заповідника «Кам'янець», що належить до «Семи чудес України». Острів, на якому знаходиться фортеця, оточений каньйоном. По каньйону протікає річка Смотрич, яка своєю течією утворює петлю — обтікає навкруги високої гори і, не доходячи до свого річища на кілька метрів, повертає і тече далі. У тім місці, де Смотрич, обійшовши острів, утворює зі своїм річищем петлю, стоїть на розі, що утворюється двома ярами, Кам'янецький замок. З'єднується він з містом вузенькою смугою скелі, на якій збудований Замковий міст. Довгий час вважалося, що Стару фортецю було збудовано у другій половині 14 століття — першу в історії згадку про Кам'янецький замок маємо у грамоті від 7 (15) січня 1374 року литовсько-руського князя Юрія Коріатовича, якою він за згодою свого брата Олександра Коріатовича надав кам'янчанам магдебурзьке право та прямо зазначив, що грамота дається «на замку» в Кам'янці. Цю позицію щодо литовських першопочатків замку, зафіксовано в популярних монографіях Євтима Сіцінського (1895), Олександра Прусевича (1915), повторили й радянські дослідники Петро Юрченко (1950), Тамара Будянська (1961). Комплексні архітектурні дослідження Євгенії Пламеницької та Анатолія Тюпича у 1964–1982 роках, дослідження археологів на чолі з Іоном Винокуром у 1964–1969 роках дозволили значно поглибити історію кам'янецької фортеці та датувати її першопочатки 11–12 століттями (в обережніших версіях — кінцем 12 століття). Якщо наявність давньоруського періоду в історії Кам'янецької фортеці не викликає сьогодні жодних заперечень у дослідників, то концепція Євгенії Пламеницької, яку нині розвиває та пропагує її донька Ольга Пламеницька, про дако-римські першопочатки замку, Замкового мосту та міста взагалі в 2–3 століттях наштовхнулася на досить сильну протидію істориків і археологів, зокрема Іона Винокура, Миколи Петрова. Найважливішими документами, які дозволяють досить рельєфно уявити, яким був замок у 15-16 століттях, є два його описи — 1494 року, коли замок передавали новому старості, та 1544 року, коли белзький каштелян Войцех Стажеховский перевіряв роботи, які виконав у замку військовий інженер та архітектор Йокуб Претфус (Іов Претвич). Ці надзвичайно важливі документи виявив Александер Яблоновський, оприлюднивши у 1880 році перший опис, а у 1882-му — наступний. Замок має солідну будівельну історію. Навіть без дискусійного дако-римського періоду набігає, згідно з викладками Євгенії Пламеницької, аж 14 будівельних періодів (від 11 століття до початку 19 століття). Але, якщо говорити про час, коли замок набув вигляду близького до теперішнього, то це середина XVI століття. Саме величезна робота, виконана під керівництвом Йокуба (Іова) Претфуса, надала замку того вигляду, якого він, попри всі перипетії, не загубив упродовж майже півтисячоліття. Опис 1544 року фіксує це вдало віднайдене обличчя замку — зрілої фортифікаційної одиниці.

Опис давнішої Кам'янецької фортеці:

 всі укріплення Кам'янця поділяються на дві категорії — замок і міські фортифікації. Самий замок складається з двох частин: старого замку з мурами та баштами і нового замку з земляними валами та ровами.

Фортеця була збудована до часів появи вогнепальної зброї, тому башти замку та міста були повністю кам'яними та мали кам'яні кронштейни і верхи. Сучасні дахи башт були прилаштовані, ймовірно, за часів російської окупації.

В плані замок має неправильну чотирикутну форму, що простяглась на краю високого рогу гори від південного сходу до північного заходу. Ширина замку приблизно 50 м, довжина від півночі 135 м, від півдня — 160, а посередині 180 м. Площа замкового подвір'я приблизно ¾ гектари., а разом з прибудувами сягає 1,5 га.

Замок оточений високими мурами, має 11 мурованих башт. В'їзд до замку зі сходу — з боку міста. Башти розміщено таким чином: по довжині замку з одного боку 4, з другого — 4, на західному боці на кінці 2 з'єднані башти й одна окремо з півночі коло річки.

В плані трапецієподібний з широким боком на північний захід. Ширина замку разом з валами сягає 250 м, довжина в напрямку старого замку приблизно 220 м. Площа земляного замку з усіма валами — приблизно 3 гектари.

Загальна площа обох замків близько 4,5 гектари.

Коло башт: 1-ї — Папської, 2-ї, 3-ї, 4-ї — збоку скелі проходила стіна, фундамент якої було зведено на скелі; висота стіни сягала внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна в цей час (1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до цих башт і взагалі до замку. Тепер зовнішня стіна є тільки біля перших двох башт. Зі сторони Карвасар замок був додатково оточений кам'яною стіною, в якій навпроти Ляської (Білої) башти була кам'яна дошка з вирізьбленим написом: sumptus, по сторонах pal pod, а внизу: MDCCLXL.

Башти Нову, Малу і Рожанку оточував подвійний рів.

Міст був збудований давно, в 1544 році Іов Претвич будував тут нову браму. Біля Скальської брами були обороні вали і рів, через рів йшов дерев'яний розвідний міст, який опускався на кам'яні стовпи. Рів, у разі потреби, заповнювався водою. Міст існував перед 1820 роком. По мості можна було ввійти до «Нового замку» (земляного).

Старий замок в його сучасному вигляді був збудований для захисту від татар, передні мури були зведені коштом папи Юлія II (Папська вежа), кам'янецького єпископа Якуба Бучацького (Ковпак), латинського архиєпископа, примаса Польщі Яна Ласького (Ляська), кам'янецького латинського єпископа Марціна Бялобжеского гербу Абданк[1] (Мартина Білобрезького) (Денна), куявського латинського єпископа Кшеслава з Курозвенок (Рожанка).

Коротко про вежі фортеці. 1. Папська (або Юлія)

Башта 5-типоверхова, стоїть на південно-східньому розі замку, над скелею, де внизу туляться хатки передмістя Карвасар. Ця башта внизу чотирибока; по середині восьмибока, на самім вершку кругла, покрита конусовим ґонтовим дахом, (зробленим літ 35 тому). Наверху башти з боку міста вставлено кам'яну таблицю з гербом і інсиґніями папськими. Кажуть, що то герб римського папи Юлія II (1503–1513 pp.), що призначив на ремонт Кам'янецького замку «данину св. Петра» (święto-pietrze, податок костьолів папі). В XVI ст. цю башту називали Папською, або Юлія.

На цій башті були в 19 ст. сліди великого гербу, на якому була папська тіара.

Над входом з подвір'я замку до підземелля на кам'яному арцабі був невеликий герб, який зображав на полі вершника, над щитом була корона, по боках можна було прочитати букви :

 Р. Р.

 G. D.

 Р.

Під час археологічних розкопок, які проводились у фортеці в 1959–1960 pp., під будинком, який поєднував Чорну та Папську вежі, була виявлена кімната пушкаря, поруч 57 кам'яних ядер. Через декілька метрів було виявлено гробницю князів Коріатовичів XIV ст., глибиною 8 метрів, яка була видовбана в скелі.

Коло цих башт — з боку скелі — йшла стіна, якої фундамент виведено було на скелі; висотою вона сягала до внутрішніх замкових стін, що були між цими баштами. Ця зовнішня стіна тоді (1544 р.) будувалася; вона повинна була забезпечувати підступ до тих башт, взагалі до замку.

На першому поверсі башти діє гончарна майстерня.

2. «Ковпак»

Ковпак — башта, схожа на Тенчиньську: вона кругла з невеликими амбразурами в деяких місцях, кронштейнів нагорі нема. Покриття, як і на всіх південних баштах, конусове, ґонтове. З південного боку цієї башти на верху вставлена кам'яна таблиця з гербом (яким — важко розібрати, бо камінь вивітрився). На цій башті був герб, що мав в полі герб кам'янецького єпископа Якуба Бучацького «Абданк», зверху біскупська шапка, по боках стрічка, жезл і куля. В XVI ст. цю башту називали «Ковпак».

Друга башта з південного боку замку звалася «Ковпак»; вона також, як каже опис 1544 p., добре збудована на міцному фундаменті. Коло тої башти була над самою скелею давня й дуже зіпсована мала башта, призначувана для сторожі, щоб, коли нападатимуть вороги, охороняти дорогу, яка йшла тут з Хотеня.

3. Тенчинська

Тенчиньська башта кругла, має кілька амбразур. Нагорі збереглися кам'яні кронштейни; це показує, що на цій башті був такий зубчастий верх та, може? і покриття, як на Рожанці та Лянцкоронській баштах. Башта називалася в XVI ст. (опис 1544 р.) Тенчиньською.

«Тенчиньська» башта міцна, від свого фундаменту, закладеного на скелі, до половини висоти здавна обшита муром. (опис 1544 р.)

4. Ковчег (Ляська)

(Біла) Перша по цій лінії башта кругла з білим старовинним тинком. У XVI ст. називали її Ляцькою, або «Кораб (Ковчег) арцибіскупський». З південного боку башти на горі вставлено кам'яну плиту з гербом. В полі був ковчег (чаша), зверху єпископська шапка і хрест, поєднані стрічкою, з лівої сторони була кольчуга, з правої — меч. З подвір'я замку над входом до башти на кам'яних гарно оброблених арцабах вибито напис:VERVS AMICVS EST RARIOR FENICE Вірний друг рідший за фенікса.

5."Денна"

До цієї «Нової» великої башти припирає (ніби підтримує) друга башта — вища, кругла (не зовсім правильної форми); в XVI в. вона звалася «Денною». У цій башті була колись римо-католицька каплиця св. архангела Михаїла, що її будував кам'янецький староста Миколай Бжеський (Микола Бреський) р. 1575, про що свідчить напис на внутрішній стіні башти. Зверху над написом була ще одна кам'яна стела з гербом, але її було спеціально вийнято зі стіни. Той напис Пшездєцький прочитав так:

Sacellum hoc consecratum est per reverendissimum Martinum Białobrzeski, Dei gratia episcopum Camenecensem et abbatet Genov. Quod reparavit generosus Nicolaus Brzeski de Brzescie terrarum Podoliae generalis capitaneas, ad laudem Dei Omnipotentis in titulum S. Michaelis Archangeli A. D 1575.

Накриття на цій Денній башті, як і на Новій, немає. В західному боці замку (коло башти Денної) були 4 порохові льохи, забезпечені міцними залізними дверима.

6. Нова

Далі на західному кінці замкових мурів стоїть велика башта, що значно виступає з ліній стін півкругом. У ній є кілька амбразур на значній висоті, на самій горі, де мур попсувався, бо на башті немає покриття, видно стрільниці. В опису замку 1544 р. цю башту названо Новою, побудовано її в 1542 р. Коли 1672 року замок обложили турки, вони зруйнували його вибухом пороху, як це зазначено на плані 1672 р. Турки зразу після здобуття замку заходилися відновлювати цю башту.

7. «Мала» (не збереглася)

 Далі за круглою великою баштою Рожанкою лінія стін повертає на північний захід. Тут був довгий високий будинок. Зовнішня стіна того будинку завдовжки 45 м. По середині тої стіни виступає мур півкружжям: тут була башта, що називалася, за описом 1544 р. «Мала». Тепер цієї башти нема.

Далі від наріжної (Нової) башти в напрямку до міста стояли 2 башти: «Мала» і «Рожанська». Ці башти, також Ляцька й Нова, виходили до місцевости рівної, де не було ні скель, ні ярів, і через це коло тих башт були викопані широкі два рови для захисту цього боку замку від ворожих нападів. Коло Рожанської башти була брама (т. зв. Пільна) з мостом (певне з таким, що піднімався). Браму збудовано давно. Тоді, коли складався опис замку (1544 p.), архітект Іов Претфус будував нову браму; коло тієї нової брами стояла башта (т. зв. «Стара Рожанська»), дуже підупала; на ній не було жодної бійниці. Башту ту мали реставрувати, щоб вона захищала нову браму; у ній мав бути потайний хід до криниці. Далі за четвертою баштою була п'ята, що звалася «Нова», бо була збудована р. 1542. Ця башта стояла в західному куті замку й була з'єднана з другою баштою, що ніби підпирала її з боку замку і звалася Денною (пол. Denna wieza). Ті башти з'єднувалися коридором з склепінням. На Денній башті на самій горі збудовано дерев'яну будку-сторожівню з 4-ма віконцями, — це була обсерваційна стійка, бо з цього пункту далеко було видно в бік Басарабії. Коли вороги підступали, ту будку легко було скинути. Також у баштах бійниці були закладені тонкими стінками, які можна було легко знищити, коли б треба було стріляти. (опис замку 1544 р.)

8. «Рожанка»

Рожанка башта на зовнішній вигляд зовсім така, як і Ляцкоронська: кругла, з таким верхом. З боку міста, з сходу, над вікном, обробленим тесаним камінням, вставлено кам'яну таблицю з таким написом.

TVRIS CRESLAI ЕРІ VLADISLAVI ENSIS HVIVS СА STRI FVNDATO RIS IMPENSSIS EST FINITA 1505

Цей напис дослідники кам'янецької старовини пояснювали так, що фундатором цієї башти був Креслав з Курозвенок — латинський біскуп Вроцлавський або Куявський (1503 p.). Опис 1544 р. говорить, що цю башту збудовано давно й називано її тоді «Рожанка». Може бути, що збудовано її коштом латинського єпископа Креслава наприкінці XV або на початку XVI ст. і реставровано в 1707 р.

9. «Водна»

Нижче од того місця, де була брама короля Станіслава Августа, стоїть коло річки башта, з'єднана з будуваннями колишньої брами. Збудовано її в XVI ст. і називалася вона «Водна». В ній колись було приладдя для подачі води з криниці чи з річки до замку.

10.

Третя башта значно менша стоїть ніби на стіні, на віддаленню від Ляцкоронської башти 20 м.

11. Лянцкоронська

Башта кругла, велика, 3-поверхова, має конусовиде цегляне накриття з широким, значно випнутим над стінами ґзимсом з арочками, що спираються на кам'яні кронштейни. В деяких місцях цієї башти ще тримається старовинний тиньк. Під вікном другого поверху з східного боку башти вставлено кам'яну таблицю з гербом. В опису 1544 р. ця башта називалася Ляцкоронською, або другою Ляцькою. Окрім башт, стін та льохів у замку були різні будинки житлові та господарчі (коло брами міської та башти Лянцкоронської) був дім, де жив староста; далі в напрямку до брами Пільної були лазня та стайня.

На цій вежі 19 ст. були помітні залишки гербу, який мав в полі молоток, зверху біскупську шапку.

12. Колодязь

Ця так звана вежа прикриває вирубаний в скалі колодязь, глибиною близько 50 аршинів і шириною 7,5 аршинів. На двох рівнях були влаштовані колеса, які приводили в рух людською силою. Перша башта праворуч від воріт замку значно виходить за лінію стін на розі. Вона п'ятибока, вкрита пірамідальним ґонтовим дахом. На цій башті з сходу на кам'яній таблиці вирізано такий напис:

1544. DEVS TIBI SOLI GLORIA.

 IOB PRAET. ARCHITECTOR

З боку міста в замку по лінії замкових стін були, крім Рожанської башти, ще «Лянцкоронська» або «Друга Ляцька», проти неї над скелею башта «Водна», в кінці замку «Чорна» башта. При в'їзді до мосту, що з'єднував замок з містом, була також башта (розібрана російським урядом). В замкових баштах мало не всі двері, вікна та бійниці були облицьовані тесаним камінням. (опис замку 1544 року)

Брами замку[ред. • ред. код]

Сам замок мав дві Брами: Польну та Скальську на шляху до Скали (Подільської) і Міську (зі сторони міста).

Брама замку

Проти Рожанки стояла поперек дороги мурована брама з трьома арками реставрована в 1771 р. На південному боці брами, з боку міста над середньою аркою було витесано з каменю королівську корону з шифром короля Станіслава Августа: S. A. R. P., а нижче був такий напис: OPTIMVS PRINCEPS IN PACE BELLO PROSPICIENS SECVRITATI PVBLICAE MDCCLXXI ( Мудрий господар серед миру забезпечує від війни громадський спокій, 1771 р.).

На другім боці брами був напис, а під ним на вирізано: FELIX REGNVM QVOD TEMPORE PACIS TRACTAT BELLA (Щаслива держава, яка в часи миру готується до війни.).

Браму цю знищено в 1876 р. для вигіднішого проїзду. Ці ворота були з'єднані з Водною башнею.

Трохи далі в напрямку Нового замку, була брама чи ворота і в давні часи, в XV–XVI ст.; називалася та брама Польною, бо стояла вона з боку замку від поля, а також Скальською, бо стояла з боку замку Скальського (м. Скала на Збручі).

Новий замок

Далі за старим мурованим замком у північно-західньому напрямку підносяться високі вали земляного т. зв. Нового замку, збудованого на початку XVII ст. Цей земляний замок, як вже було завважено, має форму приблизно трапеції, якої широкий бік лежить на північному заході, а вужчий бік припирає до старого замку. Вали, що йдуть по контуру замку, подвійні і між ними йдуть широкі та глибокі рови, обкладені по боках тесаним камінням. Під валами були порохові льохи та каземати, або приміщення для людей і складів запасів. Вали й рови тепер де-не-де попсовані. Ці будування зроблено під доглядом інженера Теофіла Шемберга.

Святині Замку

В замку були: Покровська церква (заснована Коріатовичами), Костел Св. Станіслава, Каплиця Св. Михаїла (в Денній башті 1575 р.), Лютеранська каплиця

Замковий міст

Замок в той час з'єднувався з містом вузькою смугою чи хребтом, що посередині знижався, де й був міст. Міст, що з'єднує замок з містом, намальовано на плані 1691 р. та 1672 р. з 3-ма високими арками. Ймовірно, за російського уряду був повністю «зашитий».

Міські укріплення

Місто, як вже було зауважено, являло собою теж фортецю, обведену сторчовими скелями та зміцнену мурами там, де треба було забезпечити слабші місця. По різних місцях на краях міста над скелями стояли башти. З них тепер зосталося 4: одна на західному боці міста і три на східному, з яких одна велика стоїть над скелею біля великої синагоги. Всі круглі башти мали загострені кам'яні верхи з кам'яними кронштейнами.

Башта Гончарна

Башта Гончарна знаходиться в південно-східній частині міста на високому скелястому березі р. Смотрич. Вона була споруджена в 1583 році на кошти цеху гончарів. Із зовнішньої сторони башта мала п'ять ярусів, а з сторони міста — три, діаметром 13 м. До кінця XIX століття на ній був гостроверхий кам. дах з зубцями. Споруджуючи її, використали найновітніше на той час досягнення західноєвропейського фортифікаційного мистецтва — влаштування парапету зі зрізом. Верхні її бійниці були пристосовані для артилерії, а нижні — для ручної зброї: мушкетної та пістольної. В 1699 році проводилася реконструкція башти. В 1960–1961 роках вона була реставрована. Одночасно проводилася перебудова чотириповерхової споруди, що стоїть поруч з баштою. Тепер тут ресторан «Стара фортеця».

Башта РізницькаБашта Різницька знаходиться в південно-східній частині міста на високому скелястому березі р. Смотрич. Вона невелика, прямокутна. Зі сторони міста башта мала два яруси, а з зовнішньої сторони три яруси. Назву отримала від цеху ремісників. Наприкінці XVII ст. в башті були зруйновані перекриття і дах. Наприкінці XVIII почав руйнуватися верхній поверх. Наприкінці XVIII від башти залишився тільки перший поверх, який російська влада засипала. Руїни башти видно зі сторони яру.

Кравецька башта

Кравецька башта знаходиться в південно-східній частині міста між Гончарською та Різницькою. В кін. XVIII її називали Слюсарною, а з 50-х XX ст. — Різницькою. Башта кругла, діаметром 11 м. Стоїть на квадратній платформі, яку видно тільки зі сторони яру. Загальна висота трьох ярусів 12,5 м. Товщина стін на рівну другого ярусу 1,7 м. В першому ярусі розташовані 4 бійниці, на другому — 7, на третьому — 3. В півд-зах. стіні розташована поярусно опалювальна система. Перекриття не збереглося. З півдня та півночі біля башти знаходяться залишки міських оборонних мурів.

Окрім того були окремі фортифікації при в'їздах до міста. Таких в'їздів було три:

один з боку замку — Замкова брама з 19 ст.

на північному боці міста — Ляська брама.

південному боці міста, де острів, на якому стоїть місто, мав похилість і де можна виїхати на нього.