Свято-Покровська церква у мікрорайоні Лезневе
Адреса: вулиця Профспілкова, 41
Краєзнавець Сергій Єсюнін вказує на те, що у 1732 році в селі Глезнево (сьогодні мікрорайон Лезневе) було засновано храм, який придбали в с. Лозна Вінницького повіту. Священиками в Глезневі були уніати. Першими з них були Михайло Городиський (з 1732 р.), Василь Городиський (середина XVIII ст.), Кирило Бахталовський (XVIII ст.), Кирило Городиський (з 1784 р.) приєднаний до православної віри у 1794 році. У 1762 році в селі побудовано церкву Покрови Божої Матері. Церква була дерев’яною, на кам’яній основі з дзвіницею, покрита залізною жерстю і викрашена зеленою фарбою.
З «інвентаря Плоскирівського староства 1775 р.» ми дізнаємось, що Плоскирів і староство, до якого входили такі села, як Заріччя, Мацьківці, Шарівка, Глезнев, Олешин, Іванківці і Гречани, належали Андрію Замойському та його дружині Констанції з Чарторийських «екс-канцлерам великим коронним». 1793 року, після другого поділу Польщі, Поділля було приєднане до Російської імперії. У 1795 році Проскурів став повітовим містом, а села староства Заріччя, Гречани, Мацьківці, Глезнів, Олешин, Іванківці та Шаровечка, які раніше належали Замойським, відійшли до казни. Саме в цей час відбулась чергова зміна власника Проскурівського староства і ним став генерал-аншеф, майбутній фельдмаршал граф Гудович Іван Васильович, який відзначився під час бойових дій в російсько-турецькій війні.
У 1796 році графу Гудовичу стала відома прикра для нього новина – імператриця Катерина ІІ, незважаючи на його заслуги, призначила головнокомандувачем армії для війни з Персією графа Зубова. Іван Васильович з образою подає у відставку. Імператриця відставку приймає, але одночасно відзначаючи заслуги Гудовича, дарує йому Плоскирівське староство з 1800 душами кріпаків. Таким чином, повітове місто Проскурів та 7 навколишніх сіл (Заріччя, Гречани, Мацьківці, Лезнів, Олешин, Іванківці та Шаровечка), перейшли у власність графа Гудовича. Після першої відставки Іван Васильович, ще двічі при імператорах Павлові І та Олександрові І повертався на військову службу. Проте, 1812 року за станом здоров’я в званні генерал-фельдмаршала граф Гудович остаточно пішов у відставку і повернувся на Поділля, де вирішив зайнятися господарюванням у своїх маєтках. У Гречанах та Шаровечці за його наказами були створені зразкові пасіки, а у Заріччі, Глезневі та Олешині посаджені чудові сади. У 1820 році генерал-фельдмаршал, граф Гудович пішов із життя і згідно заповіту був похований у Києві в Софіївському соборі, а села навколо Проскурова дісталися його сину Кирилу.
Маючи землі у Московській губернії, Кирило Гудович не особливо розраховував на прибутки від подільських маєтків і при нагоді розпродав їх різним власникам. Так, Гречани опинилися в руках Сергія Нахімова – родича знаменитого адмірала, а Заріччя та Глезнево після скасування кріпацтва викупили громади селян.
Другою знаменитою подією в історії села після будівництва церкви було заснування у 1864 році першого освітнього закладу – церковно-парафіяльної школи. На утримання школи від селянської громади виділялось 100 карбованців, учитель працював без грошової оплати. В школі навчалось 23 учні чоловічої статі.
В клірових відомостях Свято-Покровської церкви Глезнева за 1891 рік писалось, що на той час в селі була церковно-парафіяльна школа, в якій навчалося 20 хлопчиків і школа грамоти, де навчалось 5 дівчаток.
У 1904 – 1906 роках в селі були побудовані нові цегляні школа і церква, які до теперішнього часу знаходяться в задовільному стані і використовуються за їх прямим призначенням.