^ Наверх

Свято-Георгієвський храм

Адреса: Івана Франка, 30
Свято-Георгієвський храм

Храм Дніпровського полку
Поштова картка початку ХХ століття зафіксувала вигляд полкової церкви 46-го піхотного Дніпровського полку, який квартирував у Проскурові у 1875-1914 роках. Храм цей зберігся до наших днів (перебудовані лише верх та дзвіниця) та відомий парафіянам як Свято-Георгіївський.
Історія появи військового духівництва в Російській імперії сягає початку ХVІІІ століття, коли до штату кожного полку ввели обов’язкову посаду священика, який узяв на себе також справу облаштування так званих “похідних церков”. Протягом майже всього ХІХ століття військові частини задовольнялися своїми “похідними церквами”, які, як правило, розміщували у пристосованих приміщеннях казарм. Парафіянами таких храмів були виключно солдати й офіцери, та й ті, у зв’язку з малою місткістю храмів могли лише по черзі відвідувати богослужіння. Кардинально змінився стан військових храмів, коли наприкінці ХІХ століття військове відомство прийняло низку постанов, що надавали можливість будувати державним коштом стаціонарні храми.
На Поділлі будівництво перших храмів військового відомства започаткували в 1897 році у двох найбільших гарнізонних містах — Вінниці та Проскурові. Обидва храми мали статус полкових, спорудили їх за одним проектом: у візантійському стилі, з червоної цегли, з одним верхом і триярусною дзвіницею. Зокрема у Проскурові храм побудували для найбільшої частини гарнізону — 46-го піхотного Дніпровського полку.
Цей полк мав “похідну церкву” святих апостолів Петра і Павла, яка вела свою історію від 1775 року. Вона супроводжувала полк під час наполеонівських воєн, російсько-турецьких воєн 1828-1829 і 1877-1878 років та оборони Севастополя 1854-1855 років. Коли дніпровці прибули на постійне місце дислокації до Проскурова (1875 рік), одразу виникла потреба у стаціонарному приміщенні для полкової церкви. Тому, коли у 1890-х був розроблений типовий проект полкових храмів та з’явилася можливість отримати фінансування на його будівництво, начальник штабу 12-ї піхотної дивізії К.Юргенс, до складу якої входив Дніпровський полк, а також командир полку О.Бойковський та полковий священик П.Образцов доклали всіх зусиль, аби швидко реалізувати цей проект у Проскурові. Навесні 1897 року на території військового містечка розпочали будівництво храму, провели його у два етапи. Спершу побудували основне приміщення, яке було завершене та освячене у 1898 року та обійшлося у 18 тисяч рублів, з яких частина — держави, а частина — благодійні пожертви військових та деяких цивільних проскурівчан. На другому етапі у 1906 році казенним коштом (10 тис. руб.) добудували дзвіницю. Храм вміщував 600 осіб, мав чудовий внутрішній розпис, який виконали три солдати — колишні художники, а також гарного живопису одноярусний іконостас.
Слід відзначити, що відкриття такого просторого полкового храму стало подією не лише для військових, а й для всіх православних проскурівчан. Річ у тім, що на той час Проскурів був великим повітовим центром, мав населення у 1897 році 22855 мешканців. Православних із того числа було 7616 (33%), але у місті для їх потреб існували лише маломісткий собор Різдва Богородиці та маленька цвинтарна каплиця. Потребу побудови нового просторого собору місто власним коштом вирішити не могло, тому поява військового храму допомогла дещо вирішити цю проблему. Церквам військового відомства за можливістю дозволялося задовольняти духовні потреби невійськових парафіян, крім окремих актів, пов’язаних із веденням метричних книг. Отже, частина проскурівчан отримала змогу вільно відвідувати полковий храм 46-го Дніпровського полку.

 Архітектура

Свято-Георгієвський храм відноситься до споруд, які були побудовані у візантійському стилі за типовим проектом. Зведений із цегли. Храм — одноповерховий, у 1906 році відбулась добудова триярусної дзвіниці. Серед архітектурних особливостей храму можна відмітити розпис внутрішніх приміщень. У храмі був одноярусний іконостас.*Внутрішній розпис храму — справа рук солдатів, які мали художні здібності. Храм мав декілька цінних реліквій. Серед них виділяли Євангеліє, видане у 1775 році та антиминс, котрий був освячений Київським митрополитом Гавриїлом ще у 1776 році.

На початку 1920-х років будівля храму відійшла до Червонокозачої дивізії. Приблизно з цього часу храм перестав доглядатись належним чином. Була розібрана дзвіниця та приміщення храму стало служити складом, на якому зберігалось військове майно. У 1945 році храм перейшов у розпорядження 31-ї танкової дивізії. Через 12 років, у 1957 році, ним завідувала сімнадцята мотострілецька дивізія. Церковна будівля поступово занепадала. Її відродження розпочалось у 1996 році, коли був покладений початок реставрації майже зруйнованого храму . У наші часи церква носить ім'я Святого Георгія Побідоносця.

Джерело: У приміщенні полкового храму був склад для військових.- [Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://vsim.ua/blogs/u-primischenni-polkovogo-hramu-buv-sklad-dlya-viyskovih.html Єсюнін Сергій. ПРОСКУРІВ НА СТАРИХ ПОШТІВКАХ: https://proskuriv.khm.gov.ua/2015/03/12/проскурів-на-старих-поштівках-4/