Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

Одноповерховий будинок з оригінальною цегельною кладкою й куполоподібним да­хом, що вінчає ажурний флюгер. Побудований будинок на початку XX століття і належав відомому проскурівському нотаріусові-юристові Ісаку Шпігелю. У радянські часи тут розмі­щувався облкниготорг, а нині - орендують декілька установ. У XIX столітті Проскурів яляв собою невелике місто, у якому з нотаріальними справа­ми під силу було впоратися одній людині. Найменування посади цієї людини звучало до­сить переконливо — “Проскурівський городовий маклер-нотаріус”. У його обов’язки входи­ло не лише укладання угод, оформлення спадкоємних справ та засвідчення інших доку­ментів, але й функції посередника у торговельних справах. Тому не дивно, що постійними відвідувачами нотаріально-маклерської контори було багато місцевих купців. Більше того, під час щорічної Петропавловської ярмарки в Ярмолинцях, за особливим проханням проскурівських купців городовий маклер-нотаріус відряджав­ся туди на весь час її роботи. І це при тому, що в Ярмолинцях була маклерська контора.

На початку 1880-х років відбулася реорганізація державної нотаріальної частини: ма­клерські контори закрилися і маклери-нотаріуси почали займатися виключно нотаріатом. У 1887 році на службу в Проскурів прибув нотаріус Костянтин Іванович Колоколов — він понад двадцяти років очолював міську нотаріальну контору і прославився тим, що у 1915році видав власним коштом книгу “Проскурів 27 років тому”, яка стала першим окремим виданням про наше місто й нині є безцінним джерелом для сучасних дослідників його іс­торії. Лише у 1909 році в Проскурові, населення якого досягло 35 тис. жителів, з’явився ще один нотаріус — Леонід Борисович Мандельштам. Але, що цікаво, всі ці роки в місті ак­тивно працювали ще один-два “неофіційних” нотаріуса, або, як їх у народі часто назива­ли, — юристи. Поява таких “юристів” пов’язана з тим, що половина жителів Проскурова були євреями. Вони жили в кварталах, які яв­ляли собою фактично “місто в місті”, де була своя мова, свої традиції, свій життєвий уклад. У повсякденних взаєминах у середині громади постійно було потрібно оформляти безліч різних паперів, засвідчувати угоди, зобов’язання, і, щоб хоч якось зменшити витрати на офіційне оформлення документів, євреї зверталися до послуг своїх нотаріусів. Зрозуміло, що такі документи у державних установах не мали ніякої юридичної чинності і при бажанні можна було відмовитися від зафіксованих подібним чином зобов’язань. Але тоді “відмов­ник” став би вигнанцем у тісній єврейській громаді.  Спогади донесли до нас ім'я одного з найвідоміших нотаріусів-юристів міста — Ісаака Шпігеля. Тривалий час Ісаак жив у прибузьких єврейських кварталах, тулився разом зі сво­єю багатодітною родиною у маленькому будиночку, одна кімната якого була житлова, а в іншій розміщувалася юридична контора. Приймав Шпігель цілодобово, а вести справи до­помагали сини. Поступово розбагатівши, Шпігель здійснив свою давню мрію і побудував на початку 1900-х років добротний цегельний будинок у престижному центральному райо­ні міста по вулиці Дворянській.