Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

Теперішні мешканці Хмельницького, придивившись до старовинної поштової картки початку XIX століття, навряд чи впізнають на ній вулицю Гагаріна в районі готелю “Цен­тральний”. Саме на місці цього готелю ще півстоліття тому розташовувався будинок жіно­чої гімназії.

У 1904 році по Старобульварній вулиці, поблизу реального училища, відбулося від­криття жіночої гімназії. Її заснували на базі приватного жіночого пансіону, який утримували дві інтелігентні й енергійні жінки — сестри Ганна й Наталя Харюзови. Цей пансіон одержав загальне визнання за свій високий рівень та благочинність, і тому міська влада підтримала ініціативу сестер, надати пансіону статус гімназії та виділила кошти для побудови гарно­го приміщення. Власницею й начальницею гімназії стала Наталя Іванівна Харюзова - найзаповзятливіша із сестер, яку навіть у родині за суворий і розважливий характер жартома називали “міністром”. Крім того, Наталя Іванівна викладала в навчальному закладі ариф­метику. З інших предметів учениці вивчали Закон Божий, фізику, географію, історію, педа­гогіку, основи гігієни, співи, малювання, рукоділля, російську, німецьку і французьку мови,. Одночасно в гімназії навчалося до 120 дівчаток. Розміщалася вона у двоповерховому бу­динку із шістнадцятьма аудиторіями, кабінетами, актовим залом. Там же, на першому по­версі, знаходився гуртожиток.

Після встановлення радянської влади гімназія припинила існування. Її приміщення влітку 1922 року передали створеним у попередньому році вищим трирічним педагогічним курсам ім. Т.Шевченка.

У 1924 році педкурси святкували перший випуск - атестати учителів початкової шко­ли отримали 42 студенти. Того ж року курси були реорганізовані у педагогічний технікум, який став навчати за чотирирічною програмою та готував учителів вже для семирічних шкіл. До кінця 20-х років основу викладацького колективу складали представники ще до­революційної інтелігенції. Так, засновником та директором педкурсів був Д.І. Попа - ви­пускник Одеського університету, який понад 10 років викладав хімію та фізику у Проскурівському комерційному училищі.

У 1935 році технікум розформували. Проте з 1939 року він відновив свою роботу в Го­родку, а з 1945 року почав працювати знову у Проскурові - як педагогічне училище. Але, повернутися у звичне приміщення навчальний заклад не зміг. На жаль, під час другої сві­тової війни колишній будинок жіночої гімназії зазнав пошкоджень та прийшов в аварійний стан. У 1950-х роках на його місці побудували готель “Поділля” (нині — готель “Централь­ний”), головний вхід якого, як не дивно, повторює контури колишньої гімназії.