Яєчний “гуртівник”
Адреса: вулиця Соборна, 17
У 1950-х роках по вулиці Соборній (тоді К.Лібкнехта) у кварталі між вулицями Тельмана і Карла Маркса (нині — Вайсера і Подільської) були споруджені триповерхові житлові будинки №15, 17 і 19. Під знос пішли численні одноповерхові будиночки, господарями яких були переважно проскурівські євреї — ремісники і торговці. Історія цих будиночків, так само як і доля їхніх мешканців, канули в літа. До наших днів нам лишилися лише відомості про життя власника торгівельних рядів по Соборній, які розміщувалися на місці теперішнього будинку №17.
У 1880 році проскурівський міщанин Сруль Волиович Цуйриф викупив ділянку землі на вулиці Соборній і спорудив на ньому торговельні ряди. Вони являли собою звичайний довгий одноповерховий будинок, який простягнувся метрів на 15 уздовж вулиці. На фасадній частині торговельних рядів вікон не було — тільки двері, котрі були входом в окремі приміщення торговельних крамниць. Другу частину будинку, що виходила в двір, займали велика комора і підвал. Торговельні крамниці Цуйриф здавав в оренду під магазини заїжджим купцям, а комору і підвали використовував сам — як приміщення для переробки і збереження продуктів птахівництва. Оптовий продаж птахопродуктів був сімейним бізнесом Цуйрифів, і треба сказати, що ця справа приносила їм чималі прибуткии.
Взагалі, на Поділлі наприкінці ХІХ-початку XX століть птахівництво досягло небувалих успіхів. Наприклад, до 1905 року наша губернія вийшла на перше місце в Російській імперії по обсягах вивозу яєць і живих птахів. Тільки на експорт за кордон (а це в основному в англійські міста, Париж, Гамбург) з Поділля вивозили щорічно більше 500 тисяч пудів продуктів птахівництва. 65% всього експорту складали яйця, за ними йшли птахи (переважно гусаки), а потім перо і пух.
Процес птаховиробництва й експорту його продуктів був гранично простий. По подільських селах роз’їжджали евреї-міняли, обмінюючи на товар або скуповуючи за готівку в місцевих селян курей, гусей, качок, яйця. Потім ці міняли в містах і містечках перепродували скуплене так званим “гуртівникам” (тобто оптовикам), які вже приступали до безпосередньої підготовки (переробці, сортуванню, упакуванню) товару до вивозу й оптовій його реалізації. Саме таким “гуртівником” і був Сруль Цуйриф, котрий спеціалізувався саме на продажі яєць і гусей.
Прийнявши замовлення на постачання великої партії яєць, Цуйриф добував їх у скупників, а потім усією родиною (в нього було 3 сини і донька) приступав до сортування. За допомогою нехитрого пристосування (щось схоже на ящик зі свічею всередині) яйця проглядалися на просвіт і відбиралися свіжі. Потім їх поділяли на три сорти: 1-й сорт, самі великий і свіжі, йшли за кордон; 2-й сорт — у Петербург, Москву, Одесу; 3-й сорт розходився в найближчі міста. Після цього яйця упаковували в довгасті дерев'яні короби — у кожній по 1400 штук і в такому вигляді відправляли залізницею за адресою замовника. З реалізацією гусей було простіше — їх Цуйриф продавав живцем і тому купував перед самим відправленням. Що цікаво, більшу частину птахів торговець добував одразу, в Проскурові, у прилеглих прибугських кварталах. Споконвіків проскурівчани, котрі жили біля ріки, займалися розведенням гусей, — невипадково ці квартали найчастіше називали Гусячими.
Ось таким бізнесом можна було займатися майже в центрі нашого міста ще сторіччя назад.