Інтерактивна культурно-туристична мапа Хмельниччини

На початку ХХ століття у Проскурові діяла велика кількість синагог та молитовних будинків. Наприклад, у 1907 році їхнє загальне число складало 18. Переважно то були невеликі молитовні (так звані клойзи), серед яких, виділялася Велика хоральна синагога. Побудована наприкінці XIX століття в неокласичному стилі, вона велично піднімалася серед навколишніх одноповерхових будівель єврейських кварталів, приваблювала своєю суворою красою. Якщо численні молитовні будинки були відкриті для щоденного відвідування і найчастіше одночасно служили приміщенням для хедерів (релігійних початкових шкіл), то у Великій синагозі євреї збиралися лише в суботні і святкові дні або для того, аби послухати проповіді своїх та приїжджих канторів — духовних служителів (їх ще називали “хазанами”), які майстерно вели богослужіння і, як правило, володіли чудовими вокальними даними.

Складні часи для єврейської релігійної громади настали у 1930-х роках — під тиском влади поступово закрилися практично всі молитовні будинки та синагоги міста. І хоча єврейське населення так і залишалося найчисельнішою національною громадою в Проскурові, та й більшість відповідальних посад у міській адміністрації й силових установах займали євреї, протистояти сталінській політиці “гоніння” на релігію і відстоювати віру своїх предків вони не стали. 26 березня 1937 року була вирішена доля останнього іудейського храму – Великої хоральної синагоги — інспектор у справах культів і релігії міськвиконкому М.Рабінович підписав рішення про її закриття у зв’язку з тим, що “синагога знаходиться в безхозному стані та має малу кількість відвідувачів”.

Не відновилося богослужіння у Великій хоральній синагозі і в наступні роки. Більше того, з 1950-х років тут був влаштований спортзал. Події тих років розгорталися так: у 1948 році голова обласного спортивного товариства “Спартак” Дубнер звернувся до міському із проханням про виділення приміщення для спортзалу. Представник Облпромради Тойберман запропонував передати “спартаківцям” будинок Великої синагоги, яку на той час займала контора Облтракторзбуту (керівник Комеч). Рішення було прийнято 7.12.1948 року, і вже 9 червня 1949 року була затверджена угода між головою міськжитлоуправління Смоленським та головою ДСО “Спартак” Дубнером на довгострокову оренду (на 50 років) будинку синагоги для спортивного товариства.

Практично одразу почалися роботи з перебудови колишньої синагоги в Будинок фізкультури “Спартак”, і вже в листопаді 1950 року відбулося відкриття цього спорткомплексу. Внутрішні приміщення синагоги перебудували й обладнали там два спортзали — верхній (ігровий та гімнастичний), нижній (для боксу і фехтування), роздягальні, кімнати відпочинку, медкабінет, а також кабінет голови й інструкторів ДСО “Спартак”.

Згодом спартаківський спорткомплекс перейшов у розпорядження відкритого поруч кооперативного технікуму. Спортивний зал у колишній синагозі припинив свою роботу лише у 1980-х роках, коли стара будівля прийшла у незадовільний стан. У 1991 році Велику хоральну синагогу знесли, а на її місці кооперативники збудували новий спорткомплекс.