Фабрика каучукових штемпелів
Адреса: Грушевського, 40
Серед знесених будиночків був один, досить непримітний, що належав міщанам Речкоблитам. Тут з 1893 по 1907 рік працювала єдина на всю губернію фабрика штемпелів. У липні 1878 року міщанин Берко Речкоблит, що займався дрібнооптовою торгівлею хлібом, придбав у міщанина Григорія Папировича частину його земельної ділянки на вулиці Комерційній (нині Грушевського). Через два роки Речкоблит забудував цю вузьку смужку землі — спочатку він звів будинок на 5 кімнат, а пізніше в глибині двору побудував комору. З лівої сторони сусідом був Папирович, із правої — дворянка Кароліна Львович, з боку комори до садиби примикав будинок Пейсаха Трухмана й огорожа саду купця Василя Журавльова. Ну, а в побудованому Беркою будинку жила його багатодітна родина (6 душ), комору ж хазяїн використовував для збереження зерна і подальшого його перепродажу. Всі свої надії на продовження сімейного бізнесу Берко Речкоблит покладав на старшого сина Шулим-Шахну. Той спочатку охоче допомагав батькові, але незабаром захопився друкарською справою і спробував переконати батька відкрити в коморі літографічну майстерню. Але батько категорично відкинув подібну пропозицію. Лише після того, як в один з років хліботорговельна справа Берко цілком прогоріла, він дозволив синові зайнятися чим завгодно, віддавши в його розпорядження все домашнє господарство (у тому числі і комору). Двадцятишестилітній Шулим-Шахна Речкоблит вирішив заснувати принципово нову не тільки для Проскурова, але і для всієї губернії справу — виготовлення каучукових штемпельних печаток. Він зумів отримати відповідні дозволи вд міської влади, у подільського губернатора і — найголовніше, — в Головному Імператорському управлінні у справах печаток. В травні 1893 року в коморі Шулим-Шахна влаштував майстерню, для якої придбав апарат для розтоплювання каучуку, 40 фунтів олов'яних шрифтів, різні інструменти і ливарні форми. Майстерню, де Ш.Речкоблит був і хазяїном, і робітником в одній особі, він гордиліво назвав фабрикою каучукових штемпелів. Скоро справа міцно стала на ноги. У єдиної на Поділлі фабрики, що виготовляла всілякі печатки і штемпелі, проблем із замовленнями не було. Тепер організаціям і приватним особам нашого краю, які мали потребу в печатках, не було потреби їхати в Київ або Одесу — все було поруч, у Проскурові. Згодом фабрика розширилася — Ш.Речкоблит відвів для неї ще дві кімнати свого будинку і найняв двох робітників. Але на піку свого розквіту в 1907 році фабрика каучукових штемпелів несподівано припинила своє існування. Провиною тому стала політична ситуація в Російській імперії після революції 1905 року: посилилася цензура, підсилився вплив поліції, держава взяла під контроль діяльність всіляких організацій. Відгомони всього цього відбилися на роботі багатьох друкарень, літографій і підприємств, подібних до фабрики Ш.Речкоблита. “Визнати недоцільним виготовлення печаток, штемпелів і ін. на дрібних підприємствах у провінційних містах”, — такий був вердикт вищестоящих управлінь імперії.