^ Наверх

Новозаславський замок

Адреса: вулиця Заславська, Ізяслав
Новозаславський замок

Історія і архітектура

Виник у зв'язку з закладенням князями Янушем та Михайлом Заславськими міста Нового Заслава, що вперше згадується 1579 року.

В 1637 році замок складався з мурованої в'їзної брами, палацу на одинадцять покоїв і шести кімнат з вікнами, оправленими в олово з венеційськими шибами. У палаці була також каплиця з захристям, дзвоном і садком, по колу обмурованим, скабничка, пивниці і кухонні приміщення. Довкола палацу розташовувалася бастіонна система земляних валів і веж, цойґгавзи, допоміжні приміщення. «Від поля» замок був захищений муром.

У Новозаславському замку 6 липня 1627 року, в покоях князя Олександра Заславського, у присутності Митрополита Київського Йосифа Веляміна Рутського, православний архієпископ Мелетій Смотрицький оголосив про своє таємне навернення до унії.

В'їзд до палацу був від міста через міст брукований, велику муровану вежу-браму, що вже не мала накриття, через «ворота двоїсті на гаках і завісах залізних у мурі з запертям дерев'яним від замку з склепінням мурованим». На замку стояли два палаци, поєднані між собою. Другий мав колись «покої, кабінети, залі, альтани, ґанки на горі і здолу». Центральну частину палацу займала кругла вежа-стовп «покій особливий князівський», над дверима якої містилася іскрипція з датою 1610 і латинським висловлюванням «прийшов, побачив, змовчав» (лат. veni, vidi, exi tace)[b]. Крім того, на замковому подвір'ї знаходився мурований костьолик в занедбаному стані.

З трьох сторін замок був оточений оборонною системою земляних валів, частково обмурованих, мав дві муровані вежі зі стрільницями і бастіон. З четвертої сторони був захищений лише дерев'яним частоколом. З арсеналу в замку лишалося три гармати[c], дві з яких, судячи з опису, вже не були дієздатними.

В 1720-30 роках здійснено реконструкцію замку, власником якого на той час був Павло Карл Санґушко. Остаточно роботи завершено в 1745 році. Під час реконструкції відновлено покій і окремий кабінет княжни, покій князівни, канцелярію і кабінет князя, велику репрезентаційну залу і малу скарбничку. Відремонтовано палацову каплицю

В грудні 1746 року в Новозаславському замку перебував польський король Авґуст III Фрідріх.

У 1750-х на новозаславському дворі Санґушків неодноразово перебував Павло Ґіжицький, відомий волинський архітектор.

Новозаславський замок став частиною нового архітектурного комплексу після побудови у 1754–1770 роках палацу князів Санґушків.

Пала́ц кня́зів Сангу́шків — барокова будівля, частина архітектурного комплексу, розташованого на обширі Новозаславського замку (нині місто Ізяслав Хмельницької області), що ефектно розкинувся на мисі при впадінні річки Понори до річки Горині. Палац збудовано у 1754 —1770 роках для Барбари Сангушкової як приватна резиденція і урядовий центр волинських володінь князів Сангушків.

Джерело: 15. Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI — першій половині XVII ст. — Львів, 2003. — С. 82—83. 16. Володимир Александрович. Інвентарі замків у Старому й Новому Заславі з XVII століття - [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://history.org.ua/JournALL/uacenter/5/26.pdf . 17. Олексій Збруцький. Оборонна система палацового комплексу князів Санґушків у місті Заславі. Північно-західний бастіон. - [Електронний ресурс]: – Режим доступу: http://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Local/Zaslav/Heritage/CastleBastion.html . 18. Новозаславський замок. - [Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Новозаславський_замок . 19. Палац Сангушків (Ізяслав). - [Електронний ресурс]: – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Палац_Сангушків_(Ізяслав) .