Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут
Адреса: вул.Кам`янецька, 3
Історичні документи засвідчують, що справжня історія кооперативної освіти на Хмельниччині своїми історичними витоками сягає 15 червня 1922 року, коли у м. Кам'янці-Подільському було створено Кам’янець-Подільський кооперативний технікум (розпорядження Кам’янець-Подільської повітпрофосвіти № 398 від 12/06-22).
Повертаючись до історії ХКТЕІ зауважимо, що створений 1922 року у Кам'янці-Подільському кооперативний технікум займався підготовкою кадрів для системи губернської спілки, яка тоді об’єднувала споживкооперацію нинішніх Хмельницької, Вінницької та Одеської областей. Восени 1923 р. відбувся перший випуск. Очевидно, що 1923-1924 н. р. став першим повноцінним роком роботи новоствореної освітньої установи.
У 1929 році технікум був реорганізований і перейменований у комбінат кооперативної освіти (об’єднував технікум і училище). У технікумі навчались майбутні плановики-економісти, інструктори, бухгалтери-економісти. Термін їх підготовки був досить тривалим – сягав 3 років і 6 місяців. В училищі здобували фах рахівники і продавці.
Однак, у 1932 році відбулось чергове коригування політичного курсу на утвердження пріоритетної форми державної торгівлі. Споживчу кооперацію звинуватили у тому, що вона «не зуміла вчасно перебудувати свою роботу до умов соціалістичного будівництва».
У 1934 році кооперативна освіта на Поділлі знову зазнала значної реорганізації. На навчання у Кам’янець-Подільський було переведено 150 учнів із Тульчинського технікуму (Вінницька обл.), 134 – із Геничівського (Херсонська). Кількість вихованців Кам’янець-Подільського технікуму збільшилась до 420 осіб.
У 1934 році усі кооперативні технікуми були передані у відання Укоопспілки, а через рік, за розпорядженням Укоопспілки, технікум було переведено в Одесу. Таке рішення, обумовлювалось тим фактом, що Кам’янець-Подільський був прикордонним містом і близькість Польщі суттєво непокоїла очільників держави.
У тому ж таки 1935 році при Кам’янець-Подільській окрспілці було створено постійно діючий курсовий комбінат, де навчались рахівники, бухгалтери, продавці. Він проіснував до Великої Вітчизняної війни.
Війна перервала навчальний процес – аналогічні події переживали освітні установи практично усіх окупованих земель. Проте, вже у 1945 році при облспоживспілці у Кам’янці-Подільському відкривається учбово-курсовий комбінат з підготовки фахівців масових кооперативних професій. Цей комбінат проіснував до серпня 1946 р.
Характеризуючи позиції споживчої кооперації окресленого періоду відзначимо, що починаючи з 1935 року, головним спектром дії галузі було визначено торговельне обслуговування здебільшого сільського населення.
У 1950-1960 рр. позиції системи споживчої кооперації значно посилились, зберігались до завершення радянської доби і охоплювали монопольне становище у сільській торгівлі, роздрібну і оптову торгівлю, громадське харчування, закупівлю і переробку сировини та сільгосппродукції, виробництво продовольчих і непродовольчих товарів, будівництво.
На Хмельниччині частка споживчої кооперації у загальному товарообороті складала близько третини і у 1970-80-х рр. саме споживча кооперація була домінуючою ланкою в народногосподарському комплексі області. Так, за 1979-1983 рр. роздрібний товарооборот становив 3,4 млрд крб.
Значно зросла реалізація одягу і білизни, хутра і хутряних виробів, парфумерії і галантереї, килимів, радіотоварів.
У 1983 році з розрахунку на споживача реалізовано товарів на 638 крб, і ці показники мали постійну тенденцію до збільшення. Значно розширилась заготівельна діяльність. За порівнюваний період обсяги закупівель с/г продукції і сировини збільшилися у півтора рази. Хмельниччина разом із Вінничиною тримали першість по країні по заготівлі лікарських рослин. Щороку в середньому закуповувалось 1000 і більше тонн цінної сировини в сухому вигляді.
Інтенсивна економічна діяльність сприяла налагодження стосунків із зарубіжними діловими колами, тому у перелік бізнес-партнерів Хмельницькох облспоживспілки входили представники Бельгії, Нідерландів, Фінляндії, Швеції, Італії, Болгарії, Японії, Кореї, Угорщини, Лівану, Чехії, Югославії та ін. Саме завдяки дружнім партнерським взаєминам система споживчої кооперації отримала можливість збагатити асортимент сотнями найменувань дефіцитних товарів.
Економічна могутність галузі вимагала посиленої уваги у питаннях підготовки кадрів. Реорганізаційні зміни відбулись і в навчальному закладі. У серпні 1946 р. учбово-курсовий комбінат за рішенням президії облспоживспілки перепрофільований у Кам’янець-Подільську кооперативну школу. Тут було підготовлено 2,5 тисячі фахівців і працівників масових професій – продавців, рахівників, бухгалтерів, завмагів, голів сільських споживчих товариств, ревізорів, інструкторів, заготівельників.
Через 11 років, у серпні 1957 року, на прохання Хмельницької облспоживспілки, рішенням Укоопспілки на базі Кам’янець-Подільської школи було відкрито кооперативний технікум, який розмістився у Кам’янці-Подільському по вул. Огієнка, 28. Там перебували одночасно учбово-курсовий комбінат і торгово-кооперативна школа.
У 1957 році було організовано перший прийом учнів на денне відділення на базі середньої школи в кількості 160 чол. (товарознавців), а також бухгалтерів на базі неповної середньої школи. Навчальний корпус Кам’янець-Подільського торгово-кооперативного технікуму мав 9 аудиторій, фізкультурний, актовий зали, бібліотеку на 29 тис. примірників.
Швидкі темпи розвитку споживчої кооперації потребували збільшення обсягів підготовки спеціалістів, чого не забезпечувала наявна матеріально-технічна база технікуму, тому правлінням Хмельницької облспоживспілки приймається рішення про будівництво технікуму у м. Хмельницькому.
Цікаво, що на території сьогоднішнього інституту розміщувалась садиба священника, адже неподалік розташовується один із найстаріших збережених православних храмів міста – церква Різдва Пресвятої Богородиці; з іншої сторони інститутського двору, на місці сучасного фізкультурно-оздоровчого комплексу ХКТЕІ, ще кілька десятиліть тому височіла будівля синагоги. Також із місця, де сьогодні розташовується заклад, добре було видно дерев’яну будівлю католицького костелу, зруйнованого напередодні Другої Світової війни. У ще раніші часи, майже триста років тому, на місці, де був збудований новий кооперативний технікум, височіла дерев’яна будівля заїжджого двору, де на нічліг зупинялись російський цар Петро І (серпень 1711 р.), а в листопаді 1769 року – командуючий першої російської армії фельдмаршал П. Румянцев. Таким чином, духовність трьох найпоширеніших у попередні століття релігійних громад міста та дух підприємництва визначили місію посталого на березі Бугу навчального закладу.
У найскладніші часи становлення української державності, на початку 1990-х рр., керівництвом закладу на чолі з директором, М. В. Кучеренком було започатковано і реалізовано низку соціально-економічних, освітніх проектів, у т.ч. – будівництво сучасного фізкультурно-оздоровчого комплексу, студентського гуртожитку, студентського кафе.
Фундаментальний досвід освітньої діяльності, якість освітніх послуг та суспільний запит на них, нові вимоги ринку праці, бажання та готовність колективу розвивати навчальний заклад та студентства – у стінах Альма матер здобувати повну вищу освіту стали головними аргументами перетворень наступних років. У 2005 році Хмельницький кооперативний технікум реорганізовано у Хмельницький торговельно-економічний коледж, а у 2008 році на базі коледжу створено Хмельницький кооперативний торговельно-економічний інститут (ХКТЕІ).
Сьогодні це потужна освітньо-науково установа, найстаріший ВНЗ економічного профілю на Хмельниччині, репутація якого підтверджена близько 35 тис. випускників, які успішно працюють у галузях економіки України, реалізується система ступеневої освіти «молодший спеціаліст – бакалавр – магістр», навчається близько 2 тис. студентів.